internet-magazyn-tovariv-dlya-ditey
Спадщина – що варто знати?

Оприлюднено: Квітень 5, 2014 at 11:55 am

 145Як би це не звучало песимістично, але ніщо на світі не вічне, зокрема наше життя. З моменту народження і до моменту смерті кожна людина намагається отримати від світу найкраще як для себе, так і для своїх близьких. Кожному притаманна властивість накопичувати нажите, тому з перебігом часу  з’являється певна кількість речей, цінностей, які, по суті, є складовою частиною життя. У когось це зовсім мізерна кількість, можливо взагалі майже нічого, а у когось це можуть бути цілі «гори» життєвих скарбів. Так чи інакше, людям ( принаймні більшості людей ) притаманна також властивість продовжувати свій рід, турбуватись та піклуватись про своїх нащадків, залишити про себе якусь приємну згадку. Тому після смерті особи, у один з найтяжчих моментів для родини небіжчика, особливо гостро постає питання про те, хто ж буде надалі володіти майном померлого, продовжувати його рід, підтримувати його світлу пам’ять…

 Звичайно ж, у часи найбільшого горя мало хто задумується над долею майна відійшовшого родича, а тим більше виникає бажання сперечатись про це. В такі моменти родині необхідно єднатись, підтримувати один одного, а не вирішувати питання хто чим буде володіти. Не багато хто хотів би, щоб після його смерті нащадки сперечались між собою з меркантильних підстав замість того, щоб гідно і з почестю провести предка на той світ. Саме тому у юриспруденції існує інститут наслідування, який покликаний урегулювати питання щодо поділу майна з метою мінімізувати суперечності та пом’якшити гіркоту втрати.

Наслідування, тобто спадщина, існує майже стільки ж, скільки існує цивілізація. Однак, незважаючи на законодавче врегулювання, дуже часто виникають багато різних проблемних питань та колізій щодо переходу спадщини до спадкоємців та, власне, хто є таким спадкоємцем.

Питання спадщини регулюється Книгою 6 Цивільного кодексу України, зокрема ст. 1216 ЦК України надає легальне визначення спадкування як переходу прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Щоб було зрозуміліше, то спадковим правом регулюються суспільні відносини правонаступництва, тобто набуття одними суб’єктами цивільного права – фізичними, юридичними особами, державою, територіальною громадою (спадкоємцями) прав та обов’язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця). Щодо об’єкта спадкового наступництва, то це є спадщина (спадкове майно, спадкова маса), тобто вся сукупність прав та обов’язків спадкодавця, в яких він перебував на момент своєї смерті і які за своєю правовою природою не є невіддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб.

Як свідчить зміст ст. 1216 ЦК, права та обов’язки спадкодавця переходять до його спадкоємців як єдине ціле. Виняток складають ті права та обов’язки, існування яких є невіддільним від особи спадкодавця і які, відповідно, припиняються з настанням його смерті (ст. 1219 ЦК).

Цивільний кодекс розрізняє два види спадкування : за заповітом та за законом. Спадкування за законом має місце лише у разі, коли воно не змінено заповітом спадкодавця, тобто заповіт не був складений. Спадкування за заповітом є формально вираженою волею спадкодавця, який визначає що саме і кому саме буде належати після його смерті.

За змістом статті 1218 ЦК до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов’язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов’язки спадкодавця. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, тобто нерозривно пов’язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб’єктам. Згідно ст. 1219 ЦК України  такими є :

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника.

За загальним правилом до спадкоємців переходять права та обов’язки спадкодавця у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Так, якщо спадкодавець мав боржників, то право вимагати від них повернення боргу переходить до спадкоємців. Спадщина приймається не в частині, а в цілому, тому спадкоємці не можуть прийняти лише права і відмовитися від прийняття обов’язків. Водночас в деяких випадках законодавством можуть встановлюватися обмеження щодо кількості і складу майна, яке переходить до спадкоємців.

Досить часто виникає питання, чи переходять до спадкоємців обов’язки поручителя, у випадку, коли спадкодавцем був таким у договорі поруки. У такому випадку відбувається припинення зобов’язання смертю фізичної особи. Зокрема п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК розрізняє два випадки такого припинення зобов’язання : припинення зобов’язання смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою й у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою (наприклад, смерть повіреного у договорі доручення), та  припинення зобов’язання смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора (прикладом може бути смерть довірителя у тому ж таки договорі доручення). Тобто, якщо, наприклад, особа, яка померла, була поручителем за іншу особу у договорі поруки, то після її смерті зобов’язання поруки до спадкоємців не переходить.

Перелік прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини, є невичерпним. До нього можна зарахувати права та обов’язки за договором найму жилого приміщення відповідно до ЖК УРСР, права та обов’язки сторін за спадковим договором (глава 90 ЦК), право на отримання приватизаційних паперів, неодержаних спадкодавцем (ч. 4 ст. 2 Закону “Про приватизаційні папери”). Керуючись принципом свободи договору (ст. 3, 6, 627 ЦК) сторони мають право встановити, що договір припиняється, а права та обов’язки, що виникли у зв’язку з його укладенням та виконанням, до спадкоємців сторін не переходять.

В решті решт, при вирішенні спорів на рахунок спадщини, не потрібно забувати про те, що це питання є дуже делікатним через саму причину його виникнення – смерть особи. Варто враховувати, в якому емоційному, а досить часто і фізичному стані знаходяться родичі померлого і з особливою обережністю та взаємоповагою знаходити компромісне вирішення такого питання.

Проте, якщо у вас виникли юридичні питання із яких ви не бачите виходу самотужки, представники нашої юридичної компанії «Перітус консалтинг», завжди раді вам у цьому допомогти. В атмосфері фахівців складні юридичні проблеми різного роду, перетворюються на технічні незручності.

Юристконсульт ЮК “Перітус Консалтинг”

Олександр Смішко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Категорії: Цивільне право

Яндекс.Метрика