internet-magazyn-tovariv-dlya-ditey
Справи земельні

Оприлюднено: Грудень 11, 2013 at 1:49 pm

Як сказано у Старому Заповіті – «покоління приходить й покоління відходить, а земля віковічно стоїть». Справді золоті слова, які завжди були визначальними та близькими серцю українського народу. Довгі роки прагнули всі не тільки волі, а й землі. І ось, нарешті, отримали тієї землі… разом із бюрократичними проблемами її використання, отримання тощо. Напевне, ця рутина, що існує навколо землі пояснюється словами з Конституції України – «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави». Авжеж, держава не так просто цю землю дає громадянам, хоча таке право гарантоване.

У попередній статті ми розповідали про складнощі, які виникли у пересічних українців при оформленні права власності на нерухомість чи земельні ділянки, а також їх відчуження. Отож, хотілось би сьогодні окремо зупинитись на особливостях відчуження земельних ділянок та порядку їх кадастрування, що стало законодавчим нововведенням у 2013 році.

По-перше, з 1 січня 2013 року не видаються такі звичні пересічним громадянам акти на право власності на земельні ділянки. Так, зокрема, згідно ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». До того ж названим Законом істотно змінюється зміст підтвердження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно зі ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, наявність у особи права на земельну ділянку підтверджуватиметься з 1 січня 2013 р. фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Водночас права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними навіть у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнає всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013. Це, зокрема, означає, що видані до 1 січня 2013 р. державні акти на право власності на земельні ділянки зберігатимуть свою чинність і після 1 січня 2013 р. – до тих пір, доки існуватиме відповідна земельна ділянка як об’єкт цивільних прав.

По-друге, відсутність у земельної ділянки кадастрового номера свідчить ще про один істотний недолік її правового режиму. Він полягає у тому, що відомості про таку ділянку не внесені до Державного реєстру земель. Це означає, що на картографічних документах Державного реєстру земель (черговому кадастровому плані тощо) відсутнє позначення наявності такої ділянки на відповідній території. У зв’язку з цим пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про Державний земельний кадастр» визначено правовий режим усунення вищезазначеного недоліку правового режиму земельної ділянки. Зокрема, ним визначено порядок внесення відомостей про такі земельні ділянки до Державного реєстру земель. Так, цим пунктом встановлено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється у спрощеному порядку – на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). А внесення інших відомостей про ці земельні ділянки здійснюється вже після державної реєстрації земельних ділянок.

Ну і повертаючись до теми кадастрування. Наявність кадастрового номеру земельної ділянки є обов’язковою умовою для її відчуження. Чимало державних актів на право власності на земельні ділянки, що видавались до 2002 року, такого номеру не мають, а відтак громадяни змушені виготовляти кадастровий номер. Подачі документів на присвоєння кадастрового номеру передує процедура оформлення та виготовлення технічної документації на земельну ділянку. Присвоєння кадастрового номеру здійснюється регіональними управліннями Державного Земельного агентства України.

У тому випадку, якщо ви маєте на меті продати, подарувати, отримати в спадщину тощо земельну ділянку, маючи акт на право власності старого зразка, де не вказано кадастрового номеру, то його присвоєння для вас неминуче.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Категорії: Земельне право

Яндекс.Метрика