internet-magazyn-tovariv-dlya-ditey
Вимоги до суб’єктів господарювання для застосування спрощеної системи оподаткування

Оприлюднено: 6 Лютого, 2014 at 6:06 pm

1326897505В попередніх статтях ми аналізували переваги та недоліки спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (далі – спрощена система оподаткування), порядок переходу та відмови від неї, згадували що для того, щоб перебувати на спрощеній системі оподаткування потрібно відповідати певним вимогам. Тому цю статтю присвятимо суб’єктам господарювання, які можуть знаходитися на спрощеній системі оподаткування та яким вимогам вони повинні відповідати.

У відповідності до Податкового кодексу України (далі – ПК України)  на спрощеній системі оподаткування можуть перебувати як фізичні особи-підприємці так і юридичні особи. Всі суб’єкти господарювання, що перебувають на спрощеній системі оподаткування поділяються на 6 груп платників єдиного податку.

Для полегшення подальшого аналізу згрупуємо ці вимоги на загальні та спеціальні. Загальні – вимоги, не відповідаючи яким суб’єкт господарювання не може перебувати на жодній із груп платників єдиного податку. Вимоги, які стосуються одної чи декількох груп, умовно назвемо їх спеціальними (даного поділу ПК України не передбачає, він є умовним та здійснений з метою полегшення аналізу та структурування викладу матеріалу).

До загальних вимог можна віднести :

  1. неможливість здійснювати певні види господарської діяльності;
  2. не можуть перебувати фінансові установи та певні юридичні особи, в залежності від структури статутного капіталу;
  3. наявність резиденства України;
  4. відсутність податкового боргу.

Види господарської діяльності які не можуть здійснювати фізичні особи-підприємці та юридичні особи, щоб перебувати на спрощеній системі оподаткування зазначені в ст. 291.5.1., до них зокрема відносяться: діяльність з організації, проведення азартних ігор; обмін іноземної валюти; видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення; діяльність з управління підприємствами; діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню) та ін. Не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Не можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування  страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів. Суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків. Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

Однією з необхідних умов перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування є наявність резиденства України. Резиденти України – це:

1. юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

2.дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

3.фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку не мають податкового боргу, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) можуть бути платниками єдиного податку.

Як вище зазначалося до спеціальних  вимоги належать вимоги, які стосуються одної чи декількох груп платників податків. Спеціальні прокласифікуємо за такими категоріями:

  1. обмеження щодо обсягу доходу;
  2. обмеження щодо кількості осіб, які працюють в суб’єкта господарювання;
  3. Можливість здійснювати чи не здійснювати певні види господарської діяльності           ( стосується лише 1 та 2 групи платників податків).

Для можливості перебування на тій чи іншій групі платників єдиного податку встановлені обмеження, щодо обсягу доходу, які отримують такі платники податків. Зокрема для I групи – 150 тис. грн. протягом календарного року, II – 1 млн. грн. протягом календарного року, III- 3 млн. грн. протягом календарного року, IV- 5 млн. грн. протягом календарного року, V та VI – 20 млн. грн. протягом календарного року.

Встановлюється обмеження щодо числа працюючих зокрема для того, щоб перебувати на I групі найману працю використовувати не можна, II – не більше 10 осіб, які одночасно перебувають у трудових відносинах з таким платником податків, III – не більше 20 осіб, які одночасно перебувають у трудових відносинах з таким платником податків,   IV – середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, для V та  VI групи кількість працівників необмежена.

Середньооблікова кількість працівників – кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Отже підсумовуючи вище зазначене робимо висновок, що кількість працівників які працюють у платників єдиного податку визначається по різному для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. Для фізичних осіб-підприємців – це кількість працівників, які одночасно перебувають у трудових відносинах з таким платником податків. Тобто враховуються особи, які перебувають з таким підприємцем у відносинах по трудовому договору, ті, що працюють по цивільно-правових угодах не враховуються. Тобто, якщо в один момент у підприємця укладено з працівниками не більше трудових договорів, ніж дозволено, він виконує вимогу по кількості працівників для застосування спрощеної системи і може сплачувати єдиний податок. Це означає, що протягом року підприємець може будь-яку кількість раз звільняти працівників і набирати нових, але при цьому необхідно, щоб одночасно (в один день) у нього не було більше ніж 10 (для другої групи) і 20 (для третьої групи) зареєстрованих чинних трудових договорів. Інакше підприємець втратить право на використання спрощеної системи. Для юридичних осіб – середньооблікова кількість працівників. При цьому, для платників єдиного податку (як для фізичних осіб-підприємців так і юридичних осіб) зроблено виняток. Якщо хтось з працівників підприємця перебуває у так званій декретній відпустці (у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами), або у відпустці по догляду за дитиною, то такі працівники не враховуються в загальну кількість працівників, хоча трудові договори з ними залишаються зареєстрованими.

Обмеження щодо видів діяльності. Так щоб перебувати на спрощеній системі оподаткування I група може здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню. Перелік послуг, які вважаються побутовими зазначено в ст. 291.7 ПК України.

II група – фізичні особи – підприємці, можуть здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

Надання посередницьких послуг з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснення діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння можуть здійснювати фізичні особи – підприємці, що належать виключно до III або V групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.

Тому враховуючи всі вищезазначені вимоги, якщо Ви їм відповідаєте, можете переходи на спрощену систему оподаткування та вибрати необхідну вам групу. Звичайно в даній статті наведено загальні правила, в реальних ситуаціях може виникнути певні труднощі та ряд запитань, відповіді на які Ви завжди зможете отримати в працівників ЮК «Перітус консалтинг».

 

Юристкосульт ЮК “Перітус Консалтинг”

Роман Джох

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Категорії: Податкове право

Яндекс.Метрика