internet-magazyn-tovariv-dlya-ditey
Сервітут – юридичний прояв добросусідства

Оприлюднено: 8 Квітня, 2014 at 11:34 am

prekrashenie-servitutaПраво земельного сервітуту маю дуже давню історію, що тянеться ще з часів Римського права. В ті далекі часи,  були розроблені основні поняття та принципи сервітуту, що використовуються ще й до тепер, що свідчить про вагомий внесок Римського права в розвиток сучасну юриспруденцію.

Земельний сервітут  за своїм змістом є різновидом права на чуже майно. Земельний сервітут не можна відділити від права власності, адже він являє собою певні відносини власника і третіх осіб стосовно використання ними об’єкта власності (майна).

Право земельного сервітуту на даний час, дуже стрімко розвивається в  зв’язку з розвитком права приватної власності на землю, так як  до початку 90-х років XX ст. основу земельного права ста­новив інститут права виключної власності держави на зем­лю. Він передбачав належність усіх земель у межах території України одному суб’єктові — державі. Інші суб’єкти земель­них відносин — громадяни та юридичні особи — могли воло­діти землею лише на праві землекористування, яке вважало­ся похідним і, відповідно, залежним від права виключної власності держави на землю. Земельний кодекс України в редакції від 13 берез­ня 1992 р. скасував монополію державної власності на зем­лю. Поряд з державною, були введені приватна та колектив­на власність на землю.

Відповідно до чинного Земельного кодексу  під правом власності на землю розуміється право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Тобто можна сказати що правом володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками можуть виключно власники земельних ділянок.

Але можуть виникнути такі випадки коли власник суміжної земельної ділянки не може повноцінно використовувати свою земельну ділянку без порушення права власника суміжної земельної ділянки. У зв’язку з цим і встановлюється земельний сервітут.

В статті 98 ЗК України визначено що земельний  сервітут – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Сервітут ще називають певним обтяженням права власника сусідньої земельної ділянки.

zemli_1

Воно виявляється в:

а) праві проходу та проїзду на велосипеді;

б) праві проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) праві прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) праві прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) праві відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) праві забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) праві поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) праві прогону худоби по наявному шляху;

ж) праві встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Суб’єктами сервітуту слід вважати власників майна, обтяженого сервітутом, з одного боку, та осіб, що здійснюють право сервітуту, – з другого. За чинним законодавством це повинні бути громадяни чи юридичні особи – власники чи користувачі земельної ділянки або іншої нерухомості.

Сервітут може бути встановлений договором між сторонами у разі особистої домовленості між сторонами, законом, заповітом у разі спадкування земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут, адже в такому разі він не припиняє своєї дії, а також за рішенням суду якщо сторони не дійшли добровільної згоди щодо його встановлення. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути постійним або тимчасовим, а також може бути достроково припинений, у випадках:

а) поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;

ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

Враховуючи вищенаведене, варто сказати що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Законодавством чітко визначено, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, і він не може встановлюватись якщо це унеможливить використовувати власником своєї земельної ділянки за цільовим призначенням, а також власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту

 

 

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Категорії: Земельне право

Яндекс.Метрика