internet-magazyn-tovariv-dlya-ditey
Визнання батьківства

Оприлюднено: 7 Травня, 2015 at 2:25 pm

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Відповідно до норм СК також можна виділити наступні групи визначення походження дитини:

1) визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;

2) визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій;

3) визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю;

4) визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

На сьогоднішній день питання встановлення батьківства є одним із найактуальніших у сімейному праві. Встановлення батьківства – встановлення факту походження дитини від даного чоловіка, що спричиняє необхідність несення батьком визначених законом обов’язків, що виникають у зв’язку з народженням дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК – якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

2) за рішенням суду.

    Отже, як випливає із даної норми існує добровільний порядок  і примусовий порядок згідно статті 125 СК.

    Якщо вести мову про добровільний порядок, то походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Визнання батьківства за рішенням суду (примусовий порядок) визначено у ст. 128 СК. Відповідно до якої за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Варто зазначити, що позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Категорії: Сімейне право

Яндекс.Метрика