internet-magazyn-tovariv-dlya-ditey
Користування чужою земельною ділянко для СГ потреб

Оприлюднено: 27 Травня, 2014 at 5:18 pm

    3333333333333333333333333     Главою 33 Цивільного кодексу України передбачена можливість користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Норми, які містяться у цій главі, є одним із інститутів права користування чужою річчю, так званого «речового права», яке відоме світу ще з часів Стародавнього Риму. Тому не дарма ст.. 407 Цивільного кодексу України у частині другій право користування чужою земельною ділянкою називає «емфітевзисом». Виходячи зі змісту цієї глави, емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні особі права володіння і користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб із метою отримання плодів та доходів від неї з обов’язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Єдиною підставою встановлення емфітевзису є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Таким чином, об’єктом такого права є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

         Як стає зрозумілим, передусім, дія норм всіх статей цієї глави ЦК України поширюється на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які на законних підставах були набуті у приватну власність фізичними та юридичними особами за відповідним цільовим призначенням – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва тощо. За певних умов для сільськогосподарських потреб можуть використовуватися землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду. Визначення поняття земель сільськогосподарського призначення дається у ст. 22 ЗК України – це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщенні відповідно до виробничої інфраструктури, у тому числі оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначенні для цих цілей. За чинним земельним законодавством України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб не може бути реалізоване щодо земель державної і комунальної власності, оскільки у ЗКУ передбачені інші правові форми використання таких земель відповідними суб’єктами – право власності, право постійного користування, право оренди.

         Емфітевзис характеризується такими основними ознаками:

1) це речове право користування чужою земельною ділянкою. Суб’єкт емфітевзису може розпоряджатися цим правом на свій розсуд — може відчужувати його будь-яким цивільно-правовим способом: продавати, дарувати, здавати в оренду тощо. При цьому слід мати на увазі — суб’єкт емфітевзису (емфітевт) може відчужувати не земельну ділянку (він не має на неї права власності, а отже, не може її відчужувати), а лише право користування нею.Як речове право емфітевзис може бути припинено лише за волею самого суб’єкта емфітевзису;

2)об’єктом емфітевзису може бути лише земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яке емфітевт не може змінювати;

3) за загальним правилом емфітевзис встановлюється на невизначений строк, але допускається визначення конкретного строку користування;

4) надання земельної ділянки в емфітевзис може бути платним і безплатним. У переважній більшості емфітевзис встановлюється за певну плату. Розмір, характер, порядок виплати передбачаються Угодою між сторонами;

5) право користування чужою ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) є успадковуваним, тобто це право переходить у спадщину як за законом, так і за заповітом;

6) право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) встановлюється договором між власником ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (землекористувач). Але цим договором встановлюється речове право на чужу ділянку.

         Сторонами такого договору є власник земельної ділянки та особа, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на умовах емфітевзису. Особою, яка наділена повноваженням щодо встановлення емфітевзису на належну їй ділянку, є будь-яка фізична чи юридична особа, в якої на праві власності перебуває земельна ділянка, придатна для сільськогосподарського використання. Стороною договору про емфітевзис не може бути особа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чи на умовах оренди.

         Законодавством України, зокрема Цивільним кодексом, визначено права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб та землекористувача.

         Так, відповідно до ст.. 409 ЦК власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі; має право на одержання плати за користування нею (розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.). В свою чергу він зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

         Згідно із ст.. 410 ЦК землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

         Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) припиняється в таких випадках:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було встановлено право користування;

3) викупу земельної ділянки її власником;

4) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю;

5) відмови землекористувача від подальшого користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з попереднім попередженням про відмову власника ділянки не менш як за рік до припинення користування.

Право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом. На сьогодні чинне цивільне чи земельне законодавство таких випадків не передбачає. Але можна припустити, що порушенням будь-якою стороною умов користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є: використання ділянки не за призначенням, погіршення її якісного стану, несвоєчасна плата за користування або відмова від плати, несплата податків та платежів тощо. Власник земельної ділянки також може припуститися порушення умов користування, чинити перешкоди до нормального користування

Юристконсульт ЮК “Перітус Консалтинг”

Смішко Олександр

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Категорії: Новини

Яндекс.Метрика